Оскільки війна в Україні триває, ми, жінки та чоловіки, представники спільноти ЛГБТКІ, мігранти та робітники з усієї Європи та за її межами, закликаємо 1 травня виходити на страйк проти війни. Ми прагнемо позбавити святкування 1 травня його стереотипних проявів і зробити цю дату днем боротьби робітників, мігрантів і феміністок за транснаціональну політику миру. Сьогодні настав час транснаціонально об’єднати зусилля тих, хто відмовляється від цієї війни, і тих, хто платить ціну цієї військової агресії — в Україні, Росії та будь-де у світі. Давайте зробимо це 1 травня не одноденною акцією, а моментом для накопичення сил, щоб протидіяти довгостроковим наслідкам війни і зміцнювати нашу транснаціональну організацію.
Ми проти війни в Україні, яка руйнує сьогодення і майбутнє мільйонів людей. Зґвалтування, вбивства та смерть супроводжуються посиленням авторитаризму та тотальною мілітаризацією. Ми на боці тих, хто тікає від війни, і тих, хто самоорганізовується у боротьбі проти всіх цих жахіть. Ми страйкуємо проти війни, тому що страйк історично був інструментом, який робітники використовували для протидії війнам. Тому що це спосіб, за допомогою якого мільйони молодих людей борються зі змінами клімату. Тому що це спосіб, за допомогою якого мільйони жінок у всьому світі борються з патріархатом.
Ця війна — лише останній епізод з-поміж усіх цих бід. Ніхто з тих, хто при владі, не бажає і не може дати нам те, що нам потрібно. Ні авторитарний режим Путіна, що руйнує Україну, утискає тих, хто протистоїть війні в Росії, і змушує страждати від її наслідків цілі групи населення. Ні США чи НАТО, потужні гравці, що формують і насаджують світовий порядок, заснований на лицемірних цінностях, холуйському варварстві та нескінченних війнах. Ні ЄС та його країни-члени, які реагують на війну збільшенням військових витрат і перетворенням мирних переговорів на жалюгідну пропаганду. Всі вони виявляються такими ж недалекоглядними та безвідповідальними, якими проявили себе в усіх кризах останніх років: фінансова криза, надзвичайна кліматична ситуація, криза біженців, пандемія. Вони ставилися до мігрантів як до пішаків, а сьогодні таким же чином використовують тих, хто страждає від війни. У той же час цілі групи населення потерпають від наслідків економічних санкцій, як, наприклад, масовий дефіцит продовольства на Глобальному Півдні. Для них війна — це ще одне виправдання руйнування добробуту, скорочення заробітної плати та підвищення витрат на проживання; водночас є галузі, для яких війна та її продовження є вигідними. Перед обличчям війни соціальна захищеність, за яку ми боролися, знову розглядається як безглузда розкіш, принесена в жертву на вівтар «великої політики».
Ми виходимо на страйк за тих жінок і дітей, які тікають від війни в Україні, яких зараз гостинно приймають, але які незабаром опиняться на дні ринку праці — лише на одну сходинку вище від мігрантів із країн, що не є членами ЄС. Ми виступаємо від імені всіх мігрантів, які переїхали у пошуках кращого життя і стикаються з расистським європейським прикордонним режимом та найжорсткішою експлуатацією. Ця війна показала, що прийняти сотні тисяч біженців — можливо. Але в минулому це здавалося неможливим для афганців, сирійців, іракців, жорстоко вбитих під час геноциду. Та совість європейців це не зачепило. Наша транснаціональна політика миру має на меті боротьбу за право отримати вид на проживання без додаткових умов для всіх, хто хоче в’їхати в ЄС чи будь-яку іншу країну і самостійно вирішувати, де і як жити.
Ми страйкуємо за права жінок, які перетворилися на здобич для завойовників. Війна — найжорстокіший прояв насильства, проти якого повсюдно боролися жінки та представники спільноти ЛГБТКІ+. Навіть перетинаючи кордони України, жінки стикаються з обмеженнями щодо проведення абортів, безкарністю за агресію та готовністю експлуатувати їх необхідну й знецінену працю. Наша транснаціональна політика миру має на меті боротьбу проти патріархального насильства в усіх його формах і набуває сили феміністичного страйку за права жінок, які чинять опір в Україні, а також російського феміністичного антивоєнного опору. Ми виступаємо за те, щоб до жінок перестали ставитися як до сексуальної здобичі, матерів нації чи дешевої легкозамінної робочої сили.
Ми висловлюємо підтримку робітникам, які борються в Україні проти війни та проти своїх керівників, що використовують війну для виправдання збільшення обсягу роботи та затримки зарплати. Ми на боці тих водіїв, викладачів і студентів у Росії, які висловлюються проти війни, а також тих мігрантів, які своїми низькими зарплатами намагаються прогодувати цілі сім’ї, а їх життя зруйнувала війна та економічні санкції.
Ми кажемо «ні» воєнній політиці та порожній дипломатії, просоченій колоніальним мисленням: ми обираємо свою транснаціональну політику миру, щоб побудувати рух, який перетинає фронти війни та поєднує наші зусилля з боротьби через кордони, щоб вести битви за те, за що варто боротися.
Це заклик до повсюдного страйку проти війни!
Це заклик до колективної боротьби проти їхньої війни!
Ми закликаємо всіх заявити про наше відмінне бачення 1 травня.
Постійна асамблея проти війни
